При роботі електролізеру необхідно періодично міняти графітовий анод і необхідна спеціальна конструкцэя електролізера.
Використовують ванни з самовипалювальними електродами (працюють без заміни анодів).
Кожух ванни футерований вогнетривкою цеглою та вугільними плоитами. Дно ванни є катодом (викладене з вугільних блоків), до яких підводиться стальний токовід. Над ванною на рамі підвішений самовипальний анод, який складається з алюмінієвого корпусу, в який завантажують анодну масу (суміш антрациту, коксу, кам”яновугільної смоли та пеку). У верхній частині аноду маса знаходиться в пластичному стані, а у нижній – в твердому. При частковому сгоранні анод механізмом, який змонтований на рамі, опускається, маса в ньому спікається і перетворюється у вугільний блок. Алюмінієва оболонка періодично нарощується і в неї довантажується електродна маса. Струм до аноду підводиться при допомозі шин через стальні штирі. При вигоранні аноду нижній ряд штирів виймають і забивають в новий верхній ряд. Таким чином електролізер перетворюють в апарат безперервної дії.
Електроліз проводять при напрузі 4,2 В, навантаженні по струму в 80 000 – 150 000 А, з виходом по струму 88-90%. Витрати електроенергії складають 16100-16200 кВт-год на 1000 кг алюмінію.